* * *
Я прийду під високим дощем.
Я прийду півстоліття за північ.
І дзеркала, не чорні іще,
Втягнуть тінь мою в надрища пінні.
Нісенітниця. Тепла зима.
Мокрий вплив звірозубої зірки.
Цього фото ніхто не знімав.
Ці краплини у горлі не гіркли.
Цей осокір зробився кущем.
Я лиш той, хто не пив його соки,
Хто прийде під високим дощем,
Або просто прийде високим.
Буде людно в зіницях моїх,
Як на званій прем’єрі в Ла-Скала.
І колотимуть вуха, як сміх,
Штрих-пунктири, що б’ють
крізь дзеркала.
***
© Роман Скиба. Всі права застережені.