Роман СКИБА

* * *

На ходу зіскочив зі сходинки,
І тепер належиться мені
Згадувати прізвища будинків
І провулків прізвиська смішні.
В цьому краї дійсні лиш трамваї,
Ляж і вухом припади до рельс.
Так, здається, часто помирають,
Коли хочуть зупинити рейс.
А тепер вставай, бо в тебе справи.
Хто іде чи їде — всі праві.
Тут з учора вже триває травень.
Значить, скоро бути і траві.
У провулку — рай котам і кішкам.
У провулку — затишок і тінь.
Тут в кав’ярні хилять по келішку
Ті, у кого вічність на меті.
Я туди зайду й замовлю воду.
Стане в кнайпі тихо, хоч дурій…
І гудок з труби водопроводу
Сконстатує нездійсненність мрій.
А сьогодні всю ніч не спати вам
І чекати ранкових шпальт.
Смолоскипи чадять і скапують
Прямо з космосу на асфальт.
Двірники ще гребуть лопатами
Білий попіл землі, а вже
В небесах половина п’ятої
За годинником Фаберже.

***

© Роман Скиба. Всі права застережені.