Роман СКИБА

* * *

Назарові Федораку

Я лежу на печі і худну.
Сутеніючий колобок.
Пахне сіллю і дуже нудно.
Я зачерствію тут, або…
Полечу в сині гори пішки,
Де тумани, як молоко…
І окреслюся в травах пишних
Неозброєним їжаком.
По отавах крокують коні.
По мені — колорадський жук.
Я сьогодні їжак в законі.
Я вам казочку розкажу.
Як лежав на печі печальній
Недомислений колобок.
Ніж кухонний йому — начальник.
Зуб хазяйський для нього — бог.
Полетів в сині гори пішки…
— Вовче-брате, не їж мене.
Там ось — козлик. У нього — ріжки.
Я товстіший, та це мине.
Я загруз у святій омані.
Я у флорі своїй загруз.
Я тверезий, хоча й в тумані.
І останнє, напевно, плюс…

***

© Роман Скиба. Всі права застережені.