РОЖЕВИЙ ЯНГОЛ
То янгол, то янгол простер свої крила
Над містом оцим понад Райном вродливим.
І виріс собор, перший в райнському краї,
Такої краси ще Європа не знає.
Споруда постала врочисто-велична,
Заключний акорд і епохи, й сторіччя.
Середні віки закінчили свій лік.
Це крапка була чи, точніше, був пік.
Як свідчить поет-літописець Ермольдас,
В часи Каролінгів нелегко жилося.
Та крипту воздвигли всім людом, бо дух
Щось важив для цих роботяг. І пастух,
І тесля, й рибалка, і власник комори —
Усі присягнули ідеї собору.
Його будували сторіч, мабуть, п’ять,
Допоки він став цілий світ прикрашать.
Пінаклі, шпилі і абсида овальна,
Ясні вітражі та ажур вертикальний,
Могутній трансепт, винахідливі нефи,
Троянда, тимпан й мармурові рельєфи.
Майстри Іль-де-Франс нам послання послали,
У вигляді ніжних капел і порталів.
По рю де Мерсьє підійду до фасаду.
Гранітний літопис любові і зради.
Спинюся на мить і подумаю всує:
Ніщо нас не вчить і ніщо не рятує.
***
© Людмила Скирда. Всі права застережені.