ІНТЕР’ЄР З КОМЕНТАРЯМИ ЛІ-БО
Коли їй було дванадцять,
Померла її мати, і маленьку Шанель
Віддали до сирітського притулку.
Яскравий світ, здавалось, згас назавжди.
Чорний, колір суконь працівниць притулку,
І бежевий, колір коридорних стін,
Відтепер домінуватимуть у її житті.
“Тепер над містом Чаньань
місяць свіжий зійшов”.
А ще ширми — підсвідоме бажання
Усамітнитись, сховатись від чужого ока,
Таке зрозуміле бажання людини,
Яка не мала цієї можливості
Протягом усього дитинства.
“Осінній вітер з гори
невтомно гуде усю ніч”.
У розкішних апартаментах Шанель
По вулиці Комбон, 31 у Парижі
Було аж тридцять дві ширми,
З Китаю та інших країн Сходу.
“Думки стрімголов летять
до брами, що зветься Ханьминь”.
Бежево-чорний декор, величезні дзеркала,
Бронза, перські килими, віяла,
Меблі у стилі ампір і рококо,
Канделябри, порцеляна, книги —
Дивовижна еклектика затишку,
Комфорту, краси і вишуканості.
“У пащі дракона горять
тисяча світлих свіч.
Мармуровий торс Афродіти
І бронзова голова китайського божества,
Сальвадор Далі і російські ікони,
Лампи Тіффані і коробочки з вермелю,
Низенькі регентські столики
І підставки для дров у стилі Lipchitz
Були вірними супутниками її життя.
“Води ріки Саньгань
листя злотаве несуть”.
Несамовиті пристрасті та елегійні прив’язаності —
Все вміщує цей інтер’єр,
Унікальне творіння геніальної господині.
Ти кажеш: “Минає усе”.
Ні, не минають пісні.
***
© Людмила Скирда. Всі права застережені.