Людмила СКИРДА

Я НЕ ВМРУ, НЕ ЩЕЗНУ, НЕ ЗНИКНУ…


Відчиняю у простір вікна,
Розчиняюсь в такій блакиті,
Що буває лише на Кріті.

Вириваюсь із пут одчаю,
Пробачаю усім, пробачаю.
Адже біль цей навпіл із кров’ю
Мене освятив любов’ю.

***

© Людмила Скирда. Всі права застережені.