Людмила СКИРДА

КОЛИ ЗМОВКАЮТЬ ДЕННИЙ ГАЛАС

І наші пристрасті завзяті,
Я слухаю Марію Каллас
Сама у затишній кімнаті.

Сама у теплому фотелі,
Що, ніби друг, мені опора,
Я чую запах імортелій,
Я бачу Іонійське море.

І голос цей, мов добрий геній,
Мене виводить на дорогу.
Вона служила не на сцені,
Вона служила тільки Богу.

***