Людмила СКИРДА

СОНЯЧНИЙ ХОРАЛ

Туман оповив передмістя столиці,
Столиці, де завжди усміхнені лиця,
Де вальси і польки звучать повсякчас,
Сьогодні туман заколисує нас.
А потім із півночі вітер холодний
Подує, неначе з якоїсь безодні,
І протяг шалений розгонить туман
Цей білосріблистий, цей каторжний бран.
І далі, можливо, засяє світило,
І землю зігріє, і душу, і тіло,
Щоб впасти нечутно за гори круті
Й тримати народ в безпросвітній сльоті.
Перепади дикі цієї погоди
Впливають на настрій, здоров’я і вроду.
Тож мапу беру і читаю слова,
Прекрасніше котрих в житті не бува.
Валенсія, Росес, Толедо, Малага,
Ал’яги, Морел’ї, Альмерії спрага,
І острів Кабрера, і мис Трафальгар —
Іспанії код, ні Іспанії чар.
Ця мова мене огортає гіпнозом:
Більбао, Севіл’я, Леон, Сарагоса,
Гранада, Кордова, Алора, Ніхар —
Іспанії код, ні Іспанії чар.
І раптом так млосно запахне троянда,
Засохла в обіймах міцних фоліанта,
І вітер гарячий торкнеться чола,
І стануть хоралом магічні слова.

***

© Людмила Скирда. Всі права застережені.