ЧОТИРИ ЕЛЕГІЇ ПО ДОРОЗІ ДО МОНАСТИРСЬКОЇ БРАМИ
I
Марія Лаах… Я знову повертаюсь
На озеро погідне і безкрає,
У монастир, якому безвість літ.
На цю стару, задуману алею,
У цей квітучий рай оранжереї,
Де золотистий джміль гуде між віт.
Ми поспішаєм на ранкову месу
У церкву, старовинну і чудесну,
Де Візантії подих зігріва.
Де смальти і мозаїки предавні
Нагадують нам Київ православний,
І теплими стають чужі слова.
На цих масивних лавах дерев’яних
Колись сиділи лицарі і панни,
Курфюрсти і заможні гендлярі.
І чуючи німотні їх волання,
Господь їм пробачав лихі діяння.
І відпускав гріхи нові й старі.
Отак і ми звертаємось до Бога
І молимо благословить дорогу,
Якою йти, яку не перейти.
І віримо, що мить благословенна
Світитиме над нами нощно й денно.
Тож кличемо світи… світи… світи!
II
На березі зеленому
У полі молодім
Монахиня у білому
Стояла при воді.
А здалеку здавалося,
Що крок один іще —
І білою лебідкою
По хвилях попливе.
І ми застигли в захваті
Від ніжної краси,
У захваті і злагоді
На вічнії часи.
III
Весна іде по монастирських землях,
Мов молоко, черемха закипа,
І журавель над озером літа,
І вогко пахнуть мхи на скелях древніх.
Круг озера стежина пролягла.
І ми по ній, мов молоді прочани,
Рушаємо в далеку путь повчальну.
А ліс довкола трепетно зітха.
Сія весна. Шумить весняний ліс.
Це озеро у кратері вулкану
З’явилося, мов чудо чи омана,
Мов чаша чудотворна між беріз.
І ми йдемо дорогою, йдемо…
І знаємо, точніше відчуваєм,
Що наша путь простерлася до раю.
А іншої нам просто не дано.
IV
А земля зветься Айфель,
Eifelland, Eifelland.
Наче струни на арфі,
Виноградників ряд.
Поміж Райном і Аром,
Між бузкових суцвіть,
Ця людина ласкава,
Мов летить у блакить.
У весняному скерцо,
А куди — все одно.
Ми, чужинці-пришельці
Теж на ній летимо.
V
Heiligenkreuz, ти пам’ятаєш нас?
(Який то був ясний, солодкий час.)
Ми приїздили зранку і до ночі
Блукали по отій святій землі.
Спалахували зорі й ліхтарі,
Й церковні вежі сяяли уроче.
Твоя долоня на моїм плечі.
Як пахне чебрецями уночі,
Яке розкішне таїнство природи!
І це безмежжя зоряних світів,
І вічності неповторимий спів,
І магія любові і свободи!
***
© Людмила Скирда. Всі права застережені.