Людмила СКИРДА

WANDERWEG

Ви не були в Арвайлері? Дива!
Не чули про Дернау? Неможливо!
Рушаймо в путь. Дорога ця щаслива
Нам стільки таємниць повідкрива.

Бо недаремно зветься “Wanderweg”.
Вино червоне ллється тут рікою
Над річкою бурхливою й швидкою
Повз знамениту вежу Краусберг.

Ось славний і старезний Альтенар.
Ровесник не століття, ні, а ери.
Естетами були ті “піонери”,
Що зупинились тут, бо мали дар

Вбирати серцем Божу цю красу.
Спинились тут, не в змозі рушить далі.
А незнищенних пагорбів скрижалі
Їх світлий подив крізь віки несуть.

Вперед рушаймо, прямо на Майшос,
Де Ар, мов анаконда, обвиває
Цей острівець в долині понад гаєм.
Чарівне місце віднайшов тут хтось.

А ледь праворуч ідилічний Рех.
Куди не глянь — твоє радіє око.
Правдива пастораль! З тамтого боку
Фільмують Рех француз, іспанець й чех.

А потім, наче море, Маренталь.
Зелені хвилі гір, немов застигли
Довкруг рівнини, а над нею щиглик,
Високе сонце і блакитна даль.

Тепер зупинка. Будем ланчувать.
У ресторані, котрий сім століть вже
Стоїть над Аром між зеленим віттям
Старих дубів. “St.Peter” його звать.

Нам принесуть, мов золоту, форель
На свіжім листі ніжного салату.
А на десерт морозиво й цукати.
Ще й пісню подарує хлопчик-лель.

Покуштувать червоного вина
Заїдемо в “Гогенцолерн” розкішний.
Він на горі, немов розкрита книжка,
Арвайлеру літопис зберіга.

Тепер додому, їдемо на Бонн
Повз Хаймершайм і Бадендорф вечірній.
Натомлені, Морфеєві покірні,
Ми згадуєм прогулянку, мов сон.

***

© Людмила Скирда. Всі права застережені.