“НА БЕРЕГАХ НЕКАРУ ХАЙДЕЛЬБЕРГ”…
Некар в душі залишив чар.
Мене зачарував Некар.
Я зрозуміла римлян враз.
І уявила — як баркас
Пристав до берега колись.
Хтось озирнувсь й гукнув: “Дивись!
Яка краса і благодать!
Даваймо тут відпочивать!”
І ця зупинка на віки
Зумовить “розвиток” ріки.
Спочатку міст, а потім “turm”,
А далі гір лісистих штурм.
Поволі зник правічний гай
Й село з’явилось Бергхайм.
Відтоді стільки літ спливло.
Тут чубились добро і зло,
Йшли війни, правили князі
Й зростало місто у красі
Небаченій, мов діамант,
Що вартий тисячу карат.
Тут оселились сотні муз.
Переповісти не берусь,
Хто тут бував, що тут писав,
Який лишив пейзаж, хорал.
Тут все оспіване не раз
Й здається, що спинився час.
І Alte Brucke, i Bruckentor
Звучать, мов тисяча валторн,
З різних епох чи навіть ер
І славлять славний Хайдельберг.
***
© Людмила Скирда. Всі права застережені.