Людмила СКИРДА

* * *

Поговори зі мною, любий, поговори.
Це путь важка по висхідній, все догори.
Повз п’єдестали, тронні зали і вівтарі,
Крутий гостинець від світанку і до зорі.

Ніде не схибив, ніде не зрадив і не спинивсь.
Під зливами, снігами й градом весь час увись.
У світі звірів ти не ощиривсь, не озвірів.
Умів пробачить і вірних друзів, і ворогів.

Минає ранок. Такий прозорий, такий ясний.
Півні невтомні порозсилали вже позивні.
І знову тиша, ніби вагітна передчуттям —
Ти неодмінно сягнеш вершини, Боже дитя.

***

© Людмила Скирда. Всі права застережені.