Лариса СЛЮСАК

* * *

Цей день сумно-синій…
Мелодію чуєте?
Самотню й забуту,
Як свічечки голос,
Як плач солов’їний,
Стара колискова…

У дзеркалі вмитих дощем тротуарів
Барвисті як гомін пливуть парасолі.
І тулиться знічено листячко голе
До поглядів сірих, до стовбурів карих.
Ми всі - черепашки, дощем заштриховані.
Смішний і сумний маскарад цей невдалий.
Дощу не під силу обмити фарбовані
Зі слів і усмішок у душах вокзали…

А день сумно-синій
В тривожній гармонії
Тікає, спіткається
І забуває,
Що десь розлучаються
Зім’ято-болісно
Такі безпорадні
Без масок
Двоє…

***

© Лариса Слюсак. Всі права застережені.