Лариса СЛЮСАК
* * *
Р.К.
А, правда, вже ж по всьому?.. Так, по всьому.
Усе минуло, ще скоріш, як сніг…
Легкий вогонь в крові пробіг —
І загубився в тілі молодому.
А вже ж по всьому. Трохи сумно, правда?
Та що там сум, як не спинить життя.
Вже не знайти в минуле вороття,
Й прозорим сміхом розставання пада.
Нема за чим тужить. Окрім мовчання
Очей палких і захололих слів,—
Ти не схотів, чи, може, й не зумів
Відчуть калини посмішку останню.
***
© Лариса Слюсак. Всі права застережені.