Лариса СЛЮСАК

* * *

Коли на щоці — полоса
(цілунок гарячої шаблі),
А в серце закралася туга
(ти тепер десь далеко) —
Шукаю собі скакуна
(озиваються гени козацькі)
Наздогнати малинові хмари
(так небо на заході вабить!).
Ще, може, знайду джерело там
(виприскує цокіт надію)
З невисохлим поглядом дна
(о, українськість живуча!).
Води пригубить не зумію
(в очах — пересохла прогірклість).
Розвію, як гриву по вітру
Свій біль і свою ностальгію.

***