Лариса СЛЮСАК

* * *

Порізані вени мрій
глухого серпневого літа.
Лиш як душа дзвенить,
можеш писати (жити).
Душа ж зависла на цвяшку:
упасти а чи злетіти?
Ніяк не вдається дня
спіймати прозору нитку.
Розмотується життя
клубок. Чи кінець вже видко?
Порізані вени мрій.
Вимріяне — мертвінь.

***