Лариса СЛЮСАК

У КІМНАТНОМУ АКВАРІУМІ

1.
дві сильні риби
у кімнатному акваріумі —
шукаємо сильну течію
зруйнувати стінки акваріума
розірвати шпалерні водорості
подарувавши Море Дощів
або Море Ясності
зачувши стукіт у двері
ворушимо плавниками:
раптом це наш Гольфстрім
нас підхоплює хвиля
шампанського й "дрінку"
драглистий туман диму
заслоняє Море Ясності
Море Дощів пересихає
від вранішньої спраги
і тільки стінки акваріума
з блакитними водоростями
так само цупко
тримають уяву двох сильних риб
у чеканні стуку сильної течії

2.
не журися
що життя
коротше від блискавки
ми встигнемо
набриднути собі
ще швидше

3.
колись
будемо вдячні одна одній
за спокій
котрого ніколи не мали
за листи
котрі не було часу написати
за грандіозні плани
які лишилися нездійсненими
а поки що
ревно бережемо свою свободу
у квадратних метрах
кімнатної автономії
вдячні лише розтріпаному
часові
що не лишав нам
щороку по свіжій
зморшці

4.
лишаючись надовго разом
з волі обставин
у кімнатному кубельці
сповнюємо його теплом —
дві змії
що порозумівшися
сплелися в клубок

5.
з висоти ліжкових тронів
ще юними тілами
обгорнутими м’якою фланеллю
кидаємо бісики
з наконечниками
ущипливих компліментів
оглядаючи лицарський турнір
претендентів
на право стати
черговою жертвою
фланелевих мрій

6.
наша спільна коханка
має ідеальну фігуру
вишукану талію
золотисту гладеньку шкіру
вона багатьом подобається
і незважаючи на наші ревнощі
з найпочеснішого місця
студентських апартаментів
радо йде в обійми
численних прихильників
наша спільна коханка —
гітара зі срібним голосом —
єдина зберігає вірність
одночасно нам обом

7.
щовечора пірнаємо
у брунатний водоспад
від чайника до чашки
щоб повірити
у можливість існування
спекотного літа
і відсутність всіляких сесій
але потрапивши на вістря
уламка зірки
повітряна кулька мрій лопне
брунатне озерце чаю
витече у ніч
а на ранок зметемо зі стін
павутиння нічних розмов

8.
роздягаю кімнату
поглядом крізь призму бокала
а вона загортається
в п’янку піну шампану
вловлюю її ритм
у гітарному блюзі Перкінса
а вона завмирає
у млосних обіймах вечора
врешті вимикаю світло
шоб побути з кімнатою наодинці
а опиняюся наодинці
з ніччю

9.
з настанням весни
знову вчуся сміятися
тільки тепер стало помітно
що у крижаних обіймів зими
посмішка була кривою
з настанням весни
вчуся сміятися очима небу

10.
відколи
кімнатна держава
спромоглася
на власний космодром
щоночі
хтось у ній досягає зірок
хоча б уві сні

11.
нічний вітер
змив зі стінок акваріума
фарбовані водорості
ранком ми прокинулися від задухи
паралізовані тисячами
вирячених від цікавості
риб’ячих очей
які щільно обліпили стіни
кімнатного акваріума

***

© Лариса Слюсак. Всі права застережені.