Лариса СЛЮСАК

ОБЛИЧЧЯ МІСТА

1.
розплутуємо клубок вулиць
у віясте око вечора
будинки справляють витрішки
кліпають від цікавості
взяти б їх із собою
та наша дорога
обірветься за рогом
а їм прямувати далі

2.
про що мовчать будинки
минаючи нас у вічність?

3.
час заплітає пасма
тролейбусного волосся
у старомодну зачіску
змиває крихку косметику
райдужних забудов
оголює старечі зморшки
на обличчі міста

4.
листя
це фото дерев
щороку дерева міняють фото
лишаючись незмінними
щороку
змінюються риси наших облич
а ми зберігаємо
пожовклі фото

5.
оксамитова пошерхлість кори
як зморшки на старечому чолі
які думки ворушать шкіру дерева восени?

6.
кришталь
це повітря
в яке вросли очі тих
чиї долоні бачать
що каміння насправді прозоре

7.
уві сні
мене засипало
сміттям слів
люди були сміттєпроводами
книги — сміттєзбиральнями
світ — величезним сміттєзвалищем
без жодної таблички
"терміново потрібні прибиральниці"

8.
людина
біла пляма світла
посеред пітьми
сонячний зайчик
на краю безодні
спалахне чи згасне?

9.
іноді вороги стають
друзями
не втрачаю надії
стати собі другом

***