ПОДІЛЛЯ
Коли, неначе біла шарфа,
Покриє яблуні весна,
Тоді наструнить вітер арфу
І бризне пісня голосна.
Тоді серця для нас окрилить
Любов, і там, де явори,
Замають лебедів вітрила,
Немов казкові прапори.
Небесний дах осипле жаром
Зорі палаюча рука,
І захитаються над яром
Рожеві крила вітряка.
Діди на втоптаній дорозі
Плуги у поле повезуть.
І я, забувши дальну осінь,
Тебе чекатиму внизу.
І прийдеш ти у час дозвілля,
І зашумить вночі ріка,
І знов устане над Поділлям
Забута тінь Кармелюка.
1943р.
© Герась Соколенко. Всі права застережені.