* * *
Він упав, прострелений у груди.
Це з нагана випалив чекіст.
Я ніколи того не забуду,
Пам’ятати довго, довго буду,
Як у нього випалив чекіст.
Там, де луг купається в тумані,
Він лежав між квітів у траві.
Багряніла кров на свіжій рані,
І обличча горде і весняне
Усміхалось в голубій траві.
Він упав, прострелений у груди,
Той, хто нас боротися учив.
Я ніколи того не забуду:
Вічно в серці, в серці жити буде
Той хто нас боротися учив.
***
© Герась Соколенко. Всі права застережені.