Марина СОКОЛЯН

* * *

Ти — слабкодухий безумець, котрому
Забракло зусиль повернутись додому,
А далі… Дрібної деталі не вистачає —
Не цукру до чаю,
А духу до тіла.
Самотня і біла
Дорога. Лише не туди, куди ти,
А лишалося трохи.
Лише крок — і вже там,
Та де там! Не сам — дуетом
Останню свою пісню
У стилі ню, а після — дим. І сон-сонях.
На її долонях —
Доля. Поволі ти побачиш
Її струнке гаряче зречення,
Приречене на радість руху.
Час збагнути — вона фатальна
Тисни на гальма!
Не повернути назад дорогу, бо її бач, трохи.
Бо вона, бач, хоче залишатись собою.
А ти — на ній. Ви обоє
Прекрасні — разом,
Ти і дорога.

***