Марина СОКОЛЯН

* * *

Отче наш, на небі й на землі,
Не можу більше, сил моїх не стане
Твій хрест тягти — на зоряному тлі,
Від батогів — в багні — зализувати рани.
Не муч, пробач, пробач і припини
Щодня в безодню болю повертати,
Хоч забуття байдуже поверни!
Не хочу чути, бачити і знати,
Позбав розплати за чужі борги!
Не хочу, отче, показної страти,
Хреста спокути за чиїсь гріхи!

***