ЕКЗИСТАНЦІ
Втіха сумнівна дивитись у вічі,
Знати своїх зачинань результат,
Лік часу читати на власнім обличчі,
Вдихати осінній терпкий аромат…
Крок назад.
Все тяжче вночі дати раду ваганням,
Безтямних тривог вгамувати потік,
Вдавити у горлі скорботні зітхання,
Збивати, мов жар, накопичений вік…
Крок убік.
Хоч мудрістю кличуть цинізм і нудоту,
Тікає дорога прудкіш з-під коліс,
Змивається потом ясна позолота,
Всихають джерела захоплень і сліз…
Крок униз.
Немає бажання напружити погляд
І перетнути будення кордон.
Обмеженість суджень ми звемо „світогляд”,
Сукупність банальностей звемо — „закон”…
Крок у сон.
***
© Марина Соколян. Всі права застережені.