Марина СОКОЛЯН

* * *

Чого заради, боже? Я не знаю.
З тобою поділивши незнання,
Я змучившись шукати, засинаю,
Я буду мандрувати навмання.
Я мрію вічно йти мінливим шляхом,
Я хочу йти! Я просто хочу йти!
А ти нас знову накриваєш дахом,
Немов труну. Не треба! Відпусти!

***

© Марина Соколян. Всі права застережені.