* * *
Примхливий вигин, арка,
Два пальці гострих веж…
Ти — шумовиння чарка,
Ти — руйнівниця меж.
Ти — непокірна птиця,
Склепіння хижих брів,
Струнка дияволиця
В зіницях ліхтарів…
Митці втрачають розум,
Поети п’ють абсент,
Життя обридла проза
Об тебе б’ється вщент.
Я в лабіринті вулиць,
Мов у лабетах сну,
Закоханий прибулець,
На вірність присягну.
***
© Марина Соколян. Всі права застережені.