* * *
Породистий, та не укоськаний
Звір вулканічних порід!
Хто ж знав? За обличчям восковим
Магма гаряча й граніт…
Вирує в тобі, як у кратері,
Червона жагуча ріка,
Швидка течія без фарватеру,
Стихія, безжальна й п’янка.
Живеш серед нас, прикидаючись,
Інкогніто в світі людей.
Ти йдеш, за собою лишаючи
Руїни десятків помпей.
***
© Марина Соколян. Всі права застережені.