* * *
Стою у місячному сяйві.
Стою на протязі віків.
Дерева хижі, незвичайні,
на лицях їх читаю гнів.
А вдень була така покора,
такий відомий ля мінор.
Та це було вже вчора,
а нині — дикий хор.
Ховаюсь за фіранку.
Її дірявить промінь.
І чути аж до ранку
таємний тьмяний гомін.
10.09.98
© Олег Соловей. Всі права застережені.