Олег СОЛОВЕЙ

* * *

Асфальт м’який як тісто.
Я в ньому по коліна.
Велике промислове місто,
і я — його дитина.

Це мій звичайний променад
із дому до роботи.
На розі п’ю заморський лимонад
із рук дурненької Шарлотти.

А поруч декілька повій,
вони спокійні, в спеку не полюють.
Асфальт і камінь. Кожний свій,
і всі кудись мандрують.

Роса на камінь не впаде, —
на сірий вулиці сувій.
Та диво — з каменю росте
собі спокійно деревій…

10.06.97

© Олег Соловей. Всі права застережені.