* * *
Звичайний день. Патологічний спокій.
Можливо, ніч, уражена шаленством.
Непевний шлях — ганебний і широкий,
що, зазвичай, закінчується текстом.
Пізнай себе в моїх напружених очах.
Сховай мене туди, де іншому не слід.
Води нема. Немає і не буде. Зачах
і кактус у кутку. По селах — недорід.
Та попри всі закони аналогій,
ми будем жити цілісним життям.
У світі нескінченних тавтологій
нас тільки двоє — ти і я. Затям.
9.11.98
© Олег Соловей. Всі права застережені.