Олег СОЛОВЕЙ

* * *

В.Курлату

Тотальна самота —
як вирок долі.
Сюрреалізм пера та алкоголю,
канкан дешевих сигарет.
Вино поезії —
Антонич , Кафка, Хвильовий…
Чарівне коло снів,
що з ночі вислизнули в ранок.
Встаєш, готуєш каву,
і пишеш кілька слів, —
сніданок.
Брутальне сонце —
п’яний помаранч —
плює крізь шибку в очі.
Утершись рушником,
колотиш мовчки каву.
Сюрреалізм пера,
і часто — алкоголю.
Канкан дешевих сигарет.
Вино поезії —
Луї Детуш і Хвильовий…
Оптимістична крапка в скроні.
А над усім —
тотальна самота —
як подарунок долі —
в житті, в коханні, в слові.

14.07.98

© Олег Соловей. Всі права застережені.