* * *
У венах, повних димедролу,
спокійно добудую храм.
Поставлю хрестика,
а може й ні.
Всередині гарненько розмалюю,
а може кину так.
На сто наступних років самоти
засну на теплих сходах, —
у січні на Різдво,
а може на Великдень.
І ні волань,
ні будь-якої суєти.
Ні збочень, ні бажань
на сто наступних років самоти.
12.05.98
© Олег Соловей. Всі права застережені.