* * *
На інший бік змордованої ночі
тікає сонце з раною у грудях.
Такий пейзаж. За ним — Селін,
або Саган — це, як хто схоче.
На інший бік… А на фіґа,
хіба нам тут замало?
Хіба не гріє цей ляндшафт?
Але мовчу, такі в людей забави.
Тому так часто мучить даль,
тому так вабить невідоме.
Похмільно так… Така печаль,
й росте всередині утома…
29.05.00
© Олег Соловей. Всі права застережені.