OST
П.Вольвачу
У знудженім мовчанні териконів
осіння знепредмечена земля.
Сосюрою оспівані ще гони
летять з нестримністю залізного коня.
І бризками шипшини всі дороги —
мовляв, з варягів — поміж нас.
І чути гомін вже затоплених порогів
і шепіт злий голодних мас.
І хай цю землю нам тлумачить
який-небудь варшавський ґалілей,
це анічого ще не значить,
коли цей край — пробоєм із грудей.
І хай сміється Захід і Европа,
або яка ще рафінована прутня,
ніхто з них так і не второпав,
чим є для нас оця земля.
Копри і рури свічками угору —
дідами ще збудований бльок-пост.
Стоїш, зубами стримуючи горе,
а венами накочується OST…
29.10.2000
© Олег Соловей. Всі права застережені.