* * *
Серед усіх можливих аберацій
З листів, книжок і хромосом,
беру Зерова в руки, і Ґорацій
встає, мов бажаний фантом.
І що ця повінь навісна —
життя, немов постскриптум.
Замало вже й червоного вина,
а все — obiter dictum.
In medias осіннього життя
твій сміх, такий знайомий,
звучить найменше, як биття,
й пече, немов саркома.
І що мені Овідій чи Ґорацій,
дороги їх надумано-сумні!
Найгірша із можливих аберацій
пече мої осінні дні…
5.11.2000
© Олег Соловей. Всі права застережені.