* * *
Прости мені, мій Боже,
за все, що я ймовірно напишу.
Я сам сплачу за все сторожі,
якщо, звичайно, доживу…
Усе в моїх, Твоїх руках,
і най вони нічого не вполюють.
Та на святково убраних хрестах
вони тебе до смерті зацілують.
Така історія. Між іншим,
як стане мужності, — люби…
А далі — більше, далі — гірше,
прости, мій Боже, нас, прости.
19.01.2001
© Олег Соловей. Всі права застережені.