* * *
Останній острів наростає
із-за камінного бугра.
Її, можливо, ще нема,
вона, ачей, іще не знає,
що доля звірить свій дзиґар
Чумацьким Шляхом і водою,
і непомітною ходою
потягне далі свій тягар.
І вкотре я любитиму усіх —
білявих ніґерів і німців,
і навіть москалів і українців,
плекаючи задавнений свій гріх…
10.12.2000
© Олег Соловей. Всі права застережені.