Олена СТЕПАНЕНКО

* * *

дерева спалахують в руках
світять ніби серце
велике тремтливе
приречені закохуються
відхаркують кров’ю
і нараз прозрівають
що смерті нема —
тільки осінь

осі…

о…

потойбіч обірваної
телефонної розмови

1996