Олена СТЕПАНЕНКО

* * *

стережуть піднебесне село
на плоту що підбитий лускою
та не змахну їм як завше рукою
спадаю легенями тиші
у сніг проникаю
лайлива перекупка ходить небом
лускає зорі лушпайки випльовує
що спадають слабким мерехтінням
у пелюстки моїх долонь
і обпікають мене до моїх пращурів.

1996