Олена СТЕПАНЕНКО

СТРАСНА П’ЯТНИЦЯ

шкіряться вікна вокзальні на пізню весну
потяги виють мов пси у голодному сні
віриш? — скажи ти ще віриш в Його “воскресну”
навпіл завіса однак не кажи мені — “ні”

щелепи ходором. хлібно-ковбасні танці
жити-живіт-чи-жувати — в них корінь один
очі в них — протяги у комедійній масці
мирних акторів.

двотисячний дубль “РОЗІПНИ!”

все що збулось не навчило покори — вкотре
Слово скатоване Силою — Лобний поріг
тож намалюй мені дерево рожевокоре
витеши хрест

і пусти нас обох по воді.

1997