Олена СТЕПАНЕНКО

ЄДИНОРОГ

барву останнього крику порожніх легенів
барву кохання високого наче дзвіниця

ретельно у ступці товчи
і народиться
біле

дві унції ревнощів
спирту ковток
сім стеблин сім пелюсток лілій

ретельно у ступці товчи
де змішається
біле із білим

і (щоб я не забула)
заплач
так неголосно
так

безнадійно і легко

ніби в серці розбите вікно
ніби серце — кульгавий лелека

знову біле в реторті
дмухни —

відгукнеться воно

а тепер не чіпай мене
геть

зачекались таверни на тебе
підмайстре —

білий місяць доробить усе
що не годен був ти осягнути

***