Олена СТЕПАНЕНКО

БЕРЕЗЕНЬ

хлопчик із ногами пророка
глушить лозиною рибу поміж камінням

застиглі рибини
ліниво пливуть попід сонцем
із животами мов більма
на березі снігу піна

і все так святково блищить
і міниться ніжно-рожеве —
бані церковні

губи масні

склянки

калюжні люстерка

глухо валять дерева
і чути соку волання
крізь пошматовані вени —

НУ ТО З ВЕСНОЮ, МАЛЯТА!

1997