Олена СТЕПАНЕНКО

МАЛЕНЬКА НІЧНА СЕРЕНАДА

чужинка в кублі традицій,
поміж тулумбасів — лютня
неждано барвиста птиця
у клітці — чернечій сукні

молись за незримо-сутніх

їх логіка незбагненна,
їх доторки — незабутні
ти виспівала Голема
із глини, казок і ртуті

молись за незримо-сутніх

незримих? — дивись, чужинко,
на свій довгожданий успіх —
крізь темінь очей ожинних —
в пожарища, що живуть в них

молись за незримо-сутніх

— О тиха кринице смутку,
боїшся мене? — Не знаю…
трояндами твої руки
у шкіру мені вростають…

чи тану я … чи вмираю…

***