Олена СТЕПАНЕНКО

РЕАНІМАЦІЙНЕ. БЕРЕЗЕНЬ (перша декада)

Це весна — зазвичай,
нефіксований вид деформації серця,
полювання на себе — по правилу,
до якого не встигли придумати гри.

Ти прокинешся рано сьогодні —

так рано

що вгледиш міграцію зілля од самого денця
шару магми — до верхніх кордонів земної кори,
бо — ВЕСНА.
Хоч брунькам ще шукати для них заброньоване місце,
ще свята дифтерія ні блудних жінок, ні котиць не бере,

я прокинуся рано.

Хай ранок сполоханим зайцем з-під ніг мені бризне —
щоб почути, як кров твоя ходить в артеріях сонних дерев.
ЦЕ — ВЕСНА! —
амнезія всього, що було дотепер. І воскресне
тільки пам’ять про нас в тому місці, де

птахів вінчають крильми,
ми прокинемось рано —

вже завтра

в кублі із прийдешнього листя
щоб зустріти подвоєне серце
розкритими навпіл грудьми.

1999