Поліна СТІЖЕ

ПОЛІНА СТІЖЕ

Чудернацьке ім’я собі вигадай
Шороху першого снігу в риму,
Воно злітає з пташиними крилами,
Так повільно його вимови
В соннім місті навіює вітер.
Відголоски імен вже забутих
Ти почуєш їх й не помітиш,
Вони схожі на смак і на дотик,
Їх романтика трохи банальна.
Зрозумієш, можливо, не скоро,
В час останнього покаяння,
Що ім’я кожне – Всесвіту подих.

***