БІОҐРАФІЧНА ДОВІДКА
Стринаглюк Любомир Володимирович, поет, літературознавець, критик. Народився 5 квітня 1972 р. в селі Серафинці Городенківського р-ну Івано-Франківської обл. Має вищу освіту (Прикарпатський університет ім.В.Стефаника, 1994 р., аспірантура кафедри української літератури Львівського державного університету ім.І.Франка, 1997 р.).
У НСПУ з 1997 р. В тому ж році вступив до АУП. Працював редактором обласної держтелерадіокомпанії з травня 1994 р. Потім – трирічне навчання в аспірантурі, згодом – знову радіо. З 1999 р. працював на посаді директора Івано-Франківської телерадіокомпанії “Вежа”. В 2001 - повернувся на редакторську роботу в облдержтелерадіокомпанії. Автор книжки поезій Медовий кумир. – Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 1998. Учасник антологій і збірників:
Стринаглюк Любомир Вірші // Дев’ятдесятники. Антологія нової української поезії. – ЛІЛЕЯ, Тернопіль, 1998. – 224 с. - С.180-186.
Стринаглюк Любомир Пізнє сектанство// Цех поетів: антологія віршів. – Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 1999. –132 с. – С.109-126.
Стринаглюк Любомир Вірші // Від Карпат до Опілля. Твори письменників Івано-Франківщини: проза, поезія – Коломия: Вік, 2001. – 488 с. – С.397-400.
“Любомир Стринаглюк мені нагадує маленького титана, пізній відлиск зеровського світла. Він творець елітарної (у своїх есеях – я чи не вперше вживаю це слово, яке в нашій періодиці останнім часом знецінилося до мідної копійки) поезії.
Степан Процюк “Струнка аритмія, три маленькі Пушкіни і механічне піаніно” (з книги есеїв “Лицарі Стилосу і кав’ярень”)
“Поезія Стринаглюка принципово тяжіє до герметичної вишуканості та “психо-делічної складової неомодерного дискурсу.” (з книги “Повернення деміургів/Плерома 3’98. Мала українська енциклопедія актуальної літератури”)
“Вихідний пункт в українській літературі кінця ХХ століття – ризиковане віршування Андієвської. Опанувавши його і попрощавшись із ним, Стринаглюк призначив іншу мету.
Автора манять відгомони середньовічності: суфійські поезії Сходу та християнського символізму Заходу, благочестя і вільнодумство водночас.”
(Ірина Старовойт “Клонування уяви”, “Кур’єр Кривбасу” №139.)
***
© Любомир Стринаглюк. Всі права застережені.