* * *
розвиднювалось. тіні рухались углиб.
допоки коней запрягли,
при каганці молився молодий поручник.
тремтіла, мріла Богородиця на кручі.
збувалося усе: і попіл сипав з голови,
і лиця з різних половин,
і кожна з половин по-різному мовчала.
світанню навперейми білі коні мчали.
збувалося усе, окрім печалі, ох, прости,
перехреститися не встиг –
як завше, не прощалися, лише прощали.
(розлучений із ясністю чола – нещадний).
як завше, убивав, рубав, ураз коня спинив.
небавом руку похилив. стояв. дивився.
а ворог сміхом, наче кров’ю, заходився.
рука, занесена в ударі, небом пропливла…
читалося апостола павла…
…місцеві гробарі втомились, закурили.
на полі бою для коня копали дві могили.
***
© Любомир Стринаглюк. Всі права застережені.