* * *
стара розвага: подумки заснути,
спровадити себе у ірреаль,
немов у вирій відлетіти, пута
зоставити, це, мовиться, деталь.
період гноблення лише почався.
завчасний, отже, оцет у крові,
та кров ніколи не завчасна. щастя.
обличчя в різнотрав’ї неживі…
прийти до тями. дерево Господнє,
рудого місяця тривожний круг…
і дотиками встелена безодня
прийме твоє заламування рук.
***
© Любомир Стринаглюк. Всі права застережені.