* * *
навиворіт усе. тепер – сторонній.
придумувати гру не доведеться.
навиворіт себе. які безодні!
і кожна підкрадається, сміється,
вривається у мозок, смокче…смокче…
печуть рубці, немов пекельні нари.
страшна знемога, засвітився хлопчик,
нечуваний, жаский різновид кари
навиворіт. здригнутись ошаліло.
це дух отримує житло, радіти…
…в кишені тогорічне листя пріле,
його намацали сусідські діти.
***
© Любомир Стринаглюк. Всі права застережені.