Галина ТАРАСЮК

* * *

І скотиться з неба погасла,
а може, погашена зірка.

І жінку чужу запитаєш:
"Чому тобі, сестро, так гірко?"

І приймеш наругу. І погляд
презирливий стерпиш мов кару

за всіх, за пропащих і грішних —
розбитих об землю ікарів.

За всіх розчарованих, кволих,
забутих, покинутих, вбогих,

кому так незатишно й гірко
під захистом Господа Бога.

***