ПРИВІД
Краще всміхнутись самому собі
Дарма що спливає за вікнами час
Я бачу не зовсім солодко тобі
Реальне життя вже чекає на нас
—
Розбитий об скло переварений жах
Зупинимо щастя скориму гору
Відчуй же цю слабість у своїх літах
Злови у зубах сюю землю сиру
—
Подумай, коли підступає твій страх
Солоної похоті хміль
Людина мов думка загублена в снах
Розгублено сприйме цей біль
—
Розмірено смиче за рану любов
Водночас рятуючи душу від слів
Нехай пропиває тягучую кров
Надуманий молоддю міф
***
© ЗиНовій. Всі права застережені.