ЗиНовій

ПРИВІД

Краще всміхнутись самому собі
Дарма що спливає за вікнами час
Я бачу не зовсім солодко тобі
Реальне життя вже чекає на нас

Розбитий об скло переварений жах
Зупинимо щастя скориму гору
Відчуй же цю слабість у своїх літах
Злови у зубах сюю землю сиру

Подумай, коли підступає твій страх
Солоної похоті хміль
Людина мов думка загублена в снах
Розгублено сприйме цей біль

Розмірено смиче за рану любов
Водночас рятуючи душу від слів
Нехай пропиває тягучую кров
Надуманий молоддю міф

***

© ЗиНовій. Всі права застережені.